23 червня у Києві без зайвого антуражу було створено чергову регіональну міжнародну організацію, що отримала назву «Київська ініціатива». Повторюючи в назві мотиви Центральноєвропейської ініціативи (ЦЕІ), а запланованим характером діяльності нагадуючи Вишеградську четвірку, Київська ініціатива може або забезпечити механізми реалізації Східного партнерства ЄС, або долучитися до довгого списку регіональних міжнародних організацій, що існують «на папері».

Коментар:

Основною сферою діяльності організації членами якої будуть Україна, Польща та Білорусь, стане безпека в широкому розумінні слова, включаючи політичну, економічну, екологічну, енергетичну площини. Не випадково ініціативу щодо формування порядку денного організації було передано Раді національної безпеки та оборони України, Бюро національної безпеки Польщі та Раді безпеки Республіки Білорусь.

Якщо абстрагуватися від традиційних вже в таких випадках розмірковувань в дусі геометрії «трикутників», то основна роль нової організації в найближчій перспективі полягатиме у знаходженні такого формату співпраці, який би сприяв розв’язанню найбільш актуальних проблем, що існують в регіоні, а отже являють собою небезпеку і для Європейського Союзу. Для країни-члена ЄС Польщі діяльність «Київської ініціативи» стане можливістю остаточно закріпити за собою статус основного посередника та лобіста на східних кордонах ЄС, збільшивши таким чином свій внесок у підтримання спільної безпеки Євросоюзу. Маючи доступ до процесу прийняття рішень в самому ЄС та підтримуючи тісні зв’язки із Україною та Білоруссю, Польща зможе претендувати на роль регіонального лідера. Очевидно, що проблеми кордонів, нелегальної міграції та енергетики будуть для Польщі пріоритетними, оскільки вони є пріоритетними для ЄС.

Україна й Білорусь більше уваги звертатимуть на реалізацію програми Східного партнерства ЄС, особливо на її економічній частині. Спільний інтерес всіх трьох учасників стосуватиметься енергетичної безпеки та розвитку транзитного потенціалу. Скоріше за все саме новий виток проблем енергетичного характеру став одним із каталізаторів процесу створення організації.

Нова міжнародна організація надає додаткових можливостей для підтримання регіональної безпеки. Крім того вона формалізує відносини стратегічного партнерства України з Польщею, надаючи можливість наповнити його реальним змістом. За умови якщо Україна концентруватиметься не стільки на «регіональному лідерстві», скільки на розв’язанні конкретних проблем (і в першу чергу тих, що обопільно цікавлять Україну та ЄС), «Київська ініціатива» може стати реальним механізмом для поглиблення співпраці із Європейським Союзом.