20 квітня Президент Росії Дмитро Медвєдєв представив у Фінляндії загальні положення та принципи проекту нового документу, що регулюватиме загальноєвропейські відносини у сфері енергопостачань. Розроблений Москвою багатосторонній формат покликаний змінити так і не ратифіковану Росією Європейську енергетичну хартію. Останню було розроблено на початку 1990-х років. Формальним приводом для висунення такої ініціативи стало те, що Енергетична хартія є суто європейським документом, а проблематика енергетичної безпеки начебто зачіпає інтереси США, Китаю, Індії та інших держав. Але юридичні нюанси залишаються відкритими для обговорення. Більш ймовірним є те, що Росію до активніших дій підштовхнули останні домовленості між Україною та ЄС, які у довгостроковій перспективі можуть позбавити Газпром можливостей впливати на газотранспортні системи споживачів газу та зменшити його конкурентні переваги монополіста.

Росією запропоновано спільний із ЄС контроль транзиту енергоносіїв, модернізацію газотранспортних систем, розробку міжнародних енергетичних балансів на довгостроковий термін.

Проект містить три розділи: 1) про принципи міжнародної енергетичної співпраці; 2) про транзит енергоносіїв та розв’язання суперечностей; та 3) перелік видів енергоносіїв, що включають нафту, природний газ, ядерне паливо, вугілля та електроенергію.


Коментар:

Свого часу Росія відмовилася ратифікувати Європейську енергетичну хартію, посилаючись на те, що цей документ захищає права споживачів газу, нехтуючи правами постачальника, зокрема, позбавляючи його можливості інвестувати у енергетичні системи європейських держав. Брюссельська декларація від 23 березня поточного року Україною та ЄС, з погляду Росії, остаточно порушила баланс взаємної залежності.

Для України в цьому контексті ключовою є принципова відмінність у підходах до енергетичної безпеки в Європі. В той час як українська позиція, до якої близька і європейська, полягає у паритетному партнерстві постачальника, споживача та транзитера природних ресурсів, Росія підкреслює визначальну роль перших двох.

Україна – транзитер енергоресурсів, до того ж один із найбільших у світі. Газотранспортна система України являє собою потужний засіб захисту національних інтересів, а тому будь-яке зазіхання на права транзитеру являє собою потенційну загрозу.

З урахуванням цього, схвалення Україною російських ініціатив може виявитися передчасним. Документ, запропонований Росією, знаходиться у стадії доробки, а тому невідомими залишаються важливі нюанси та окремі його положення. Те, що Україні здається, за словами Уповноваженого Президента України з питань міжнародної енергетичної безпеки Богдана Соколовського, балансом інтересів між виробниками, споживачами та транзитерами газу, може насправді виявитися зменшенням можливостей України впливати на європейські енергетичні процеси.