Консультативна комісія, що складається з експертів-міжнародників, які представляють обидві провідні політичні партії у США, рекомендувала Президенту Обамі  взяти курс на зближення із Росією, вказавши при цьому на принципово важливі елементи такого зближення.

Такий елементів було названо два, і обидва безпосередньо стосуються України: відмова від прийняття до НАТО України та Грузії та перегляд американських планів розміщення елементів системи протиракетної оборони у Центральній та Східній Європі, насамперед у Польщі та Чехії. Мова, по суті, йде про кардинальний перегляд підходів Адміністрації США до геополітичної карти Східної Європи.

Автори доповіді вважають, що покращення відносин із Росією варте таких поступок. Якщо Барак Обама виконає ці вимоги, він зробить протилежне тому, що обіцяв Президент Буш ще рік тому.

Інтересам України, безумовно, відповідає потепління в американо-російських відносинах. Але в той же час, для України принципово важливо, яку ціну доведеться заплатити за таке покращення.

Запропонована авторами доповіді ціна зрозуміла, і влаштувати Україну вона може лише за виконання декількох принципових умов. Закриття дверей НАТО ставить під сумнів багаторічний досвід як двосторонніх україно-американських відносин, так і українське бачення стратегії побудови європейської системи безпеки. Ключовими елементами такої стратегії було забезпечення мирного й стабільного середовища в регіоні; поширення надійного режиму безпеки на всі європейські «сірі зони». Альтернативою цьому не може бути черговий розподіл Європи на сфери впливу. Чітке розуміння цієї обставини всіма учасниками діалогу стосовно майбутнього європейської стабільності та вироблення конкретних механізмів врегулювання «заморожених конфліктів» та профілактики м’яких загроз є основними цілями, які Україні варто обстоювати у випадку змін американських підходів до розширення НАТО.

Проблема ПРО стосується України меншою мірою. Два роки тому можлива участь України в американських планах розгортання протиракетної оборони була предметом обговорення, але наразі вона не стоїть на порядку денному. Тому перегляд стратегії Вашингтона в цьому питанні сигналізуватиме не стільки про долю України, скільки про готовність США йти на поступки Росії задля її допомоги у розв’язанні іранської проблеми. Однак, такі поступки неодмінно послаблять вплив США на європейські процеси та інститути безпеки, і ключовим питанням для України стане питання про те, хто саме заповнить «вакуум сили», що утвориться. Необхідно докласти зусиль для того, щоб цим «хто» виявився дієвий загальноєвропейський механізм підтримання безпеки.