Огляд основних здобутків та прорахунків зовнішньої політики України в 2008 році.

1. 2008 рік став роком численних зовнішньополітичних викликів для України, пов'язаних як із системними трансформаціями світової політики, що тривають, так і з розвитком регіональних та локальних тенденцій. Результатом такого поєднання став високий ступінь «кризовості» зовнішньої політики, що характеризувався великою кількістю стратегічних дилем, розв'язання яких відбувалося в умовах дефіциту часу та за високої «ціни питання».
2. Основними зовнішньополітичними викликами стали:

    - на глобальному рівні: світова фінансова та економічна криза; президентські вибори в США; продовження боротьби із міжнародним тероризмом та її наслідки;

    - на регіональному (найважливішому) рівні: проголошення незалежності Косова; ескалація конфлікту на Кавказі; криза регіональних організацій та режимів безпеки; проблеми із ПДЧ для України; енергетична безпека;

    - на рівні двосторонніх відносин: президентські вибори в Росії.

3. Сукупність цих викликів поставила під сумнів здатність України відігравати роль регіонального лідера. Для успішного виконання цієї ролі необхідно було протягом року визначити якомога ясніше майбутній формат відносин із НАТО (а значить і основні параметри системи регіональної безпеки); виробити механізм управління регіональними «замороженими» конфліктами; та впорядкувати відносини із Росією у сфері безпеки. Жодне з цих завдань не було повною мірою виконано.

4. Результатом стала безпорадність української зовнішньої політики. Знамениті «патріотизм, професіоналізм та прагматизм» змінилися невизначеністю, непослідовністю на неефективністю. Замість вироблення та реалізації єдиної стратегії, яка б дозволила нейтралізувати конкретні загрози національній безпеці, українська дипломатія 2008 року запам'ятається резонансними кроками у царині «м'якої сили» - організацією візиту Вселенського патріарха та Форуму, присвяченого річниці Голодомору 1932-33 років. Попри всю важливість як цих подій, так і м'якої сили в постібполярному світі, це стало невірною розстановкою пріоритеті за умов, що склалися. До того ж обидва заходи не принесли запланованих політичних результатів.

5. Витоки слабкості української зовнішньої політики у 2008 році, звичайно, полягають у внутрішніх негараздах. Роль регіонального лідера, а надто у Центральній Європі, не може відігравати країна без привабливої моделі економічного, політичного та суспільного розвитку. Так само, не може бути ефективною діяльність Співдружності демократичного вибору, що складається з країн, які займають 53, 62, 104 та 135 місця у рейтингу демократизації країн світу. Без змін у внутрішньому житті країни «вбудуватися» у європейську модель розвитку буде неможливо. Так само неможливо буде стати повноправним елементом європейської системи безпеки. До того ж Україну переважно сприйматимуть як периферійну країну, покладаючи на неї функції «бар'єру» нелегальної імміграції до Європи.

6. Але окрім внутрішніх негараздів були у 2008 році і зовнішні прорахунки. До найбільш відчутних можна віднести провал ПДЧ та нездатність попередити дестабілізацію в Чорноморському регіоні. Проблема вступу до НАТО, звичайно, з'явилася на порядку денному давно, і розв'язувати її доведеться долаючи численні труднощі. Але до цілком конкретних завдань зовнішньої політики належить напрацювання чітких умов та наслідків інтеграції до НАТО на відносини із Росією та доведення українського бачення до російської сторони. Так само, Україна має донести свій погляд на цю проблему до країн-членів ЄС, особливо до Німеччини та Франції, доклавши зусиль до знаходження компромісів. Доти, доки ці проблеми не розв'язано, цей вектор зовнішньої політики залишатиметься малоперспективним.

   Що стосується подій на Кавказі, то небезпека такого сценарію проявилася ще із проголошенням незалежності Косова. Реакція України була й залишається обережною, наслідком чого стала втрата ініціативи в регіоні, де саме внутрішні етнічні конфлікти є основним джерелом дестабілізації. Шанс «обміняти» позицію щодо Косова на прийнятні умови участі Росії у врегулюванні «заморожених» конфліктів було втрачено, що стало однією з причин трагічних подій в Грузії серпня 2008 року. Ці події є прямим викликом національній безпеці України.

7. У 2008 році також далися взнаки давні нерозв'язані проблеми, насамперед проблема енергетичної безпеки та стан двосторонніх відносин із Росією. Україні не вдалося включити Російську Федерацію у якомога інтенсивнішу мережу інститутів та режимів, в тому числі й з питань енергетики. Внаслідок цього асиметрія у російсько-українських відносинах залишається некомпенсованою та грає не на користь позиції України.

8. На порядку денному української зовнішньої політики - серйозні структурні виклики, як на глобальному, так і на регіональному рівні. Загострення відносин на пострадянському просторі, економічна дестабілізація та реінкарнація внутрішніх проблем висувають високі вимоги до української дипломатії.