Перемога на президентських виборах в Україні Віктора Януковича поставить багато складних питань для зовнішньої політики. Так само вона напевне загострить деякі традиційні дилеми; ті, в свою чергу, спровокують суспільний резонанс; і навіть за бажання залишити проблеми зовнішні поза межами суспільної уваги, Януковичу навряд чи вдасться це зробити. Примари з минулого, зокрема попередніх виборів, додаватимуть всьому, що він робитиме в царині зовнішніх зносин, прихованих значень та додаткових сенсів. Для одних всюди буде помітною «рука Москви», для інших – спроби реваншу, для третіх – дефіцит легітимності в очах Західних держав.

Але навіть до того, як все це стане реальністю, і ще до офіційного вступу Януковича на посаду вибори в Україні генерують зовнішньополітичні наслідки. Наразі основних з них два.

Recommended

Навчальний посібник "Міжнародні конфлікти" є одним з перших українських видань з теоретичних проблем сучасної конфліктології. Ознайомившись з ним, читач...

По-перше, перемога Януковича означає кінець зовнішньополітичного курсу Ющенка. А це означає, що можна говорити про банкрутство єдиного, що за великим рахунком відрізняло епоху Ющенка від часів Кучми – відверто прозахідного зовнішньополітичного курсу, основна ініціатива в розробці й втіленні якого належала безпосередньо Президенту. Регіональна активність України, наміри вступити до НАТО, введення безвізового режиму – ці кроки хоча й безсистемно й не завжди послідовно, але сигналізували про стратегічні наміри України стати елементом спільних євроатлантичних структур, поділяти цінності ліберального устрою та ринкової економіки.

Перемога Януковича, натомість, сигналізує про інше. Так само безсистемно та непослідовно, але вибір України схиляється до тісніших відносин з Росією, зовнішньополітичного нейтралітету та занадто поміркованої європеїзації внутрішнього життя.

По-друге, важливим для зовнішньої політики є сам факт проведення в країні демократичних виборів. Цим Україна залишає своєму Президенту відкритими двері до всього світу.

Але цих авансів буде замало. На відміну від Ющенка, перші зовнішньополітичні кроки якого були енергійними та підготовленими (включаючи ініціативи в сфері регіональної безпеки, розв’язання Придністровського конфлікту, війни в Іраку тощо), Янукович вже на етапі передвиборчої боротьби продемонстрував низький рівень зацікавленості у зовнішньополітичних справах. Це загрожує посиленням концептуального вакууму в український зовнішній політиці та загальним її послабленням саме тоді, коли виклики національній безпеці загострюються та посилюються.

Основними питаннями, відповідь на які доведеться шукати вже зараз, стануть:

• Як знайти такий формат відносин з Росією, який дозволив би реалізувати обіцяне перед виборами – а саме, зменшити ціну на російський газ, водночас не поставивши при цьому під загрозу стратегічні інтереси України, пов’язані із транзитом енергоносіїв?

 

• Як отримати максимум користі з відмови України від членства в НАТО?

 

• Як компенсувати брак переговорних можливостей у відносинах як з Росією, так і з ЄС?

Від відповіді на ці питання залежатиме щоденне життя української дипломатії, а також стратегічні перспективи української зовнішньої політики. Залежно від того, наскільки вдалими будуть знайдені відповіді, розширяться або звузяться можливості України вирішити на власну користь проблеми більш стратегічні за своєю природою:

• сформулювати альтернативу або принципово вдосконалити стратегію багатовекторності, що виглядає на сьогодні найбільш ймовірним вибором концептуальної основи для зовнішньої політики Януковича;

 

• визначитися з роллю України в регіональній системі безпеки;

 

• знайти найоптимальніше для України місце у трикутнику США-Росія-Україна;

 

• визначитися з довгостроковою стратегією відносин з Європейським Союзом.

Віктор Янукович має високі шанси переконатися на власному досвіді в тому, що Україна надто вразлива для зовнішніх впливів, і що брак зовнішньої стратегії може поставити під сумнів будь-які внутрішні успіхи. А особливість поточного моменту полягає в тому, що зволікання із розв’язанням зовнішньополітичних дилем може швидко принести результати. Переважно у вигляді подальшого звуження простору зовнішньополітичної свободи.